ТКАЧ   ЛАРИСА
АНАТОЛІЇВНА

 педагог соціальний

  Педагогічне кредо:

«Найважливіше у педагогічній діяльності –

це гармонія у стосунках з учнями,

їх батьками та колегами, постійний творчий пошук і самовдосконалення

Протидія булінгу

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ ТА  ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

1.    Закон України від 18.12.2019 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

2.  Наказ МОН № 1646 від 28.12.2019 року «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

3.    Лист МОН України від 11.02.2020 № 1/9-80 щодо затвердження наказу Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646

4.    Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/11-881 Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

5.    Лист МОН України від 29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»

6.    Лист МОН України від 18.05.2018 № 1/11-5480  «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії  насильству»

7.    Лист МОН України від 28.12.2016 № 1/9-680 «Щодо захисту дітей від усіх форм насильства, образ, недбалого й жорстокого поводження»

Чи відомо Вам, що, відповідно до даних дослідження UNICEF, в Україні у 2017 році 67% дітей стикалися з булінгом в тих чи інших його проявах (були жертвою чи свідком). У лютому 2019 року було винесено перше судове рішення за фактом цькування у школі. Вже станом на початок серпня судами у 92 справах було винесено рішення про накладення стягнення, 47 справ відправлено на доопрацювання до органів поліції, а ще 36 – закрито у зв’язку з відсутністю складу правопорушення або спливу строку притягнення до відповідальності.

У зв’язку з цим Міністерство юстиції України з 16 по 20 вересня ініційовало проведення Тижня протидії булінгу, під час якого Ви дізнаєтесь:

• що таке булінг

• які види цькування існують

• які ознаки має булінг

• яку відповідальність несе булер та педагогічний працівник, що ігнорував факти цькування

• поради щодо протидії булінгу

\

\

Булінг у шкільному середовищі

Пропонуємо увазі освітян матеріал, що допоможе розглянути тему булінгу в шкільному середовищі з теоретичних позицій та з позиції практики, як актуальну соціально-педагогічну та психологічну проблему сучасності, визначити поняття булінгу, сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначити його основні риси, проаналізувати основні механізми його розвитку, рольову структуру булінгу та висвітлити наслідки для всіх учасників цього явища (для жертв булінгу, булерів, спостерігачів).

Ключові слова:

булінг, насильство, агресія, третирування, цькування, булер, жертва булінгу, спостерігач.

Якщо ти байдужий до страждань інших,

ти не заслуговуєш називатися людиною. (Сааді)

Cеред сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування у міжособистісних стосунках підлітків, здійснюваних самими дітьми одне до одного. За своєю сутністю третирування – це специфічна форма агресивної поведінки, при якій сильніший (авторитетний) учень (або учні) систематично переслідує іншого (слабкого, аутсайдера). Ситуація третирування не обмежується лише ролями «агресора» та «жертви», вона залучає інших однокласників, роблячи їх активними або пасивними учасниками цих відносин. Такі стосунки отримали назву шкільний булінг, розповсюдження якого впродовж останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.

Явище булінгу надзвичайно поширене у сучасній школі, педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усівати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усувається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профілактика випадків шкільного насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неминуче призводить до низки руйнівних наслідків, а саме:

• педагогічних наслідків: шкільна дезадаптація, академічна неуспішність;
• психологічних наслідків: психологічні розлади, закріплення в свідомості негативних уявлень про себе, зниження самооцінки, порушення соціалізації, соціальна дезадаптація;
• медичних наслідків: травматизація або суїцид.

Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) – це форма психічного насильства у вигляді утиску, дискримінації, цькування, травлі, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в даній ситуації.  Булінг – явище глобальне і масове.

Булінг характеризують чотири головні компоненти:

– по-перше: це агресивна і негативна поведінка;
– по-друге: булінг здійснюється систематично;
– по-третє: булінг відбувається у взаємостосунках, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості;
– по-четверте: булінгова поведінка є навмисною.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потреба у підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; відсутність предметного дозвілля; бажання принизити заради задоволення, розваги чи самоствердження; потреба у самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб. Булінг також може виникати як компенсація за невдачі у навчанні, суспільному житті, а також від тиску та жорстокого поводження батьків чи інших дорослих, при недостатній увазі з боку дорослих тощо; як крайня міра, коли учень вичерпав всі інші можливості для задоволення своїх потреб, і у випадках, коли учні протестують проти певних правил, виражаючи невдоволення, прагнучи зруйнувати дещо в своєму оточенні. Булінг у шкільному середовищі може виникати і тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпулювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

Рольова структура булінгу має три елементи:

• булер, або булі: переслідувач, агрессор;
• жертва;
• спостерігачі.

Виходячи із практичних спостережень, можна визначити наступні форми шкільного булінгу:

1. Фізичний шкільний булінг– умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження та ін. Серед характерних ознак фізичного булінгу можна виокремити:сліди від ударів, гематоми, синці, подряпини, порізи, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі. Коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент.

Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається у собі, постійно плаче насамоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.

2. Психологічний шкільний булінг– насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми можна віднести:

• вербальний булінг: образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо. Для дітей, які зазнали проявів вербального булінгу характерні наступні ознаки: вони часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом, знервовані або відсторонено замкнуті, прикидаються хворими, щоб уникнути відвідування школи, мають яскраво виражені прояви страху, нервові тики, нічні скрикування, відлюдькуватість, замкнутість.
• вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь вкрасти);
• кібербулінг – новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі та ін.). Серед характерних ознак кібербулінгу можна визначити наступні: дитина дуже багато часу перебуває в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, буває при цьому знервованою, полохливою, сумною та тривожною, в дитини проблеми зі сном, вона проситься залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять. Іноді це може бути її єдиним способом соціалізації.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.

У своїй загальновідомій книзі «Булінг в школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає наступні типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;
• вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі та агресивні у ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу, за дослідженням Д. Ольвеуса також мають свої характерні риси:

• вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні, мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж із однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

Діти, що стали жертвами булінгу, проявляють наступні (у тому числі патологічні) особливості поведінки:

• вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
• бояться самостійно йти до школи та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
• їхня поведінка значно змінюється у бік віктимності;
• в них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну і апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
• в них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;
• вони часто просять дати грошей, або крадуть їх;
• в них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
• мають постійні ссадини, гематоми, синці та інші травми;
• вони мовчазливі, не бажають йти на контакт;
• як прояв крайнього ступеню: можуть здіснити суїцид.

Характерними рисами спостерігачів учені відзначають відчуття провини та відчуття власного безсилля.

Найчастіше переслідувач, агресор – найпопулярніша особистість у школі або у класі, у якої багато друзів і партнерів, він сильний фізично й енергетично, виділяється зовнішністю, одягом, манерою поведінки, можливо, економічним і соціальним статусом. Він твердий, холодний, емоційно-чуттєво недорозвинений, біль інших його не хвилює.  Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях такої дитини, скільки на її місці в групі.

На противагу – ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами, та їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. Ці діти по природі не агресивні, їх поведінка часто викликає роздратування у багатьох однокласників, що робить їх легкою здобиччю і жертвами булінгу та сприяє закріпленню соціально невигідних психологічних рис і стилю поведінки. Дитина-жертва найчастіше самотня, слабкіша фізично, соціально нестійка, нестабільна, по природі може бути відособленою, тихою, може мати відмінні від інших риси характеру: тонку душевну конструкцію, уразливість, плаксивість, добродушність, не конфліктність, поступливість та навіть улесливість. Друзі у такої дитини нечисленні, або і взагалі відсутні від страху за себе.

Ці діти не можуть постояти за себе у класі. У таких випадках знаходиться особа, яка бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Зазвичай жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:

– фізичні недоліки: носять окуляри, діти зі зниженим слухом, із порушеннями опорно-рухового апарату; діти, які фізично слабші за своїх однолітків; мають надто низький або надто високий зріст;

– особливості поведінки: замкнуті, відсторонені, тривожні, імпульсивні, плаксиві, нещасливі, діти з проблемних сімей та діти із заниженою самооцінкою;

– особливості зовнішності: руде волосся, ластовиння, клаповухість, криві ноги, особливості форми голови, надмірну чи наднизьку вагу тіла;

– недостатньо розвинені соціальні навички: не вміють спілкуватись з однолітками, часто не мають друзів, перебувають під надмірною гіперопікою батьків, невпевнені у собі, відчувають беззахисність;

– відчувають страх перед школою: мають негативне ставлення до школи внаслідок неуспішності у навчанні, підвищену тривожність та невпевненість, страх відвідування окремих навчальних предметів;

– відсутність досвіду життя в колективі: домашні діти, що не відвідували дитячий садок, мають нерозвиненість комунікативних навичок;

– хвороби: епілепсія, енурез, заїкання, дислалія (порушення вимови), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин, що потребує психологічної допомоги.

Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка таким чином, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності, організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.

Шкільний булінг за своєю природою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху. На агресивні та жорстокі прояви поведінки булерів впливають наступні чинники:

• культ насильства у суспільстві;
• негативний вплив кіно, телебачення та інших ЗМІ;
• низький рівень виховання учнів «групи ризику»;
• байдужість з боку батьків;
• комп’ютерні ігри, що мотивують на насильство.

Саме у школі відбувається збільшення кількості випадків виникнення та прояву булінгу. Проявляється булінг, як правило, в позаурочний час та у неконтрольованих дорослими місцях. Булінг є внутрішньогруповим процесом та передбачає специфічну групову динаміку.

Окрім лікарів, психіатрів, психологів, які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків або однокласників, до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи та батьки школярів.

\

План заходів  

соціального-психологічної служби з профілактики булінгу 

2020-2021 нр.

Кібербулінг. У соцмережах з’явився небезпечний челендж: попередьте дітей

Технології реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу:

• При встановленні факту або підозрі на наявність булінгу батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу.
• Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на представлені факти.
• Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.
• Бесіда з учнями класу щодо з’ясування проявів булінгу.
• Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.
• Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася та визначення шляхів її подолання.
• Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

Рекомендації класному керівникові у випадку, якщо цькування в класі вже почалося:

Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі.

Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. По-друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати.

Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою боулінгу, мають говорити:

• Я вірю тобі.Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему;
• Мені дуже шкода, що це вібдбулося з тобою.Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.
• У цому немає твоєї провини.Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому єтапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми.
• Добре, що ти зумів сказати мені про це.Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.
• Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека.Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:

– з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку;

– також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально;

– підтримувати дітей, що стали жертвами;

– якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення;

– треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах;

– непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів;

– планомірно працювати з родинами, обов’язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби);

– підтримувати в учнів адекватну самооцінку;

– контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них;

– у разі виявлення булінгу – невідкладно поговорити з переслідувачами та з’ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви;

– вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих;

– акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі.

Додаток 1

Анкета для учнів

(для виявлення проявів насильства)

Любий друже! Дай, будь-ласка, відповіді на питання, по можливості чесно та відверто. Опитування анонімне, за свою відвертість ти ні в якому разі не постраждаєш.

Додаток 2

Одним з найважливіших напрямків роботи соціально-психологічної служби школи з подолання проявів булінгу є робота з батьками учнів, що стали жертвами третирування, які у переважній більшості випадків не вміють правильно поводитись у ситуації, що склалась навколо їхньої дитини. Пропонуємо рекомендації батькам щодо правил спілкування з дітьми які страждають від булінгу :

.Пам’ятка для батьків

Як припинити третирування дитини у школі та допомогти їй?

1. Перш за все необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки деспотизму, покарань та побиття за провину.
2. Окрім того необхідно обов’язково питати дитину, як справи у неї у школі, маючи на увазі не тільки оцінки, а й відносини з однокласниками. Обережно задавайте питання, оскільки цькування може бути не тільки відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: небажання сидіти за однією партою, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та її класним керівником.
3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратись та навчитись відстоювати власні інтереси.
4. Якщо ж третирування набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі. Наприклад, якщо дитину дражнять з-за надмірної ваги варто записати її у спортивну секцію.
5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати більш впевненою, адже підвищення самооцінки робить людину більш врівноваженою та терпимою до цькувань оточуючих. З’ясуйте, які гуртки відвідують її однокласники, чим займаються у позаурочний час. Можливо вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт з деякими однокласниками. Заохочуйте дитину до активної участі у загальношкільних заходах, які зближують дітей та допомагають ім набути впевненості у собі.
6. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина, з певних причин, стала ізгоєм у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. В цьому випадку вам конче необхідною буде допомога фахівців.
7. І пам’ятайте: ваша любов та підтримка допоможуть дитині впоратися зі складною ситуацією.

Як батьки можуть допомогти дітям?

1. Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не показуючи, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.
2. Іноді діти думають, ніби це їх власна провина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться. Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно вчинити в цій ситуації, разом врахуєте всі тонкощі.
3. Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій дитині може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.
4. Сприймайте серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гіршими, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. В першу чергу варто зв’язатися з класним керівником та шкільним психологом. Іноді корисно звернутися до батьків агресора. В інших випадках Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-булера, краще зробити це в офіційних умовах, наприклад, у присутності адміністрації школи.
5. У нашій країні є закони і правила, що захищають від знущань насильства. Кривдники або їхні батьки несуть відповідальність за скоєні порушення. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам буде потрібно звернутись до органів поліції.
6. Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їх упевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.
7. Під впливом емоцій у дорослих може виникнути пропозиція дитині дати відсіч агресору. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина все ще потерпає від рук розбишаки. Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, помсту, травмувати когось із них. Замість цього найкраще відсторонитися від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.
   І пам’ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато фахівців і способів, які допоможуть вам вирішити цю проблему.

Дії батьків при вербальному булінгу: перш за все, вчіть своїх дітей поваги. На прикладі власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення: дякуйте вчителям, хваліть дитину та її друзів, виявляйте добре ставлення до працівників магазинів, бібліотек, транспорту, будь-яких закладів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова або дії булера. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись», «Ти робиш мені боляче, я можу зробити тобі так само», «Я не буду терпіти знущання».

Дії батьків при фізичному булінгу: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з’ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв’язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов’язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв’язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

Дії батьків при примусовій ізоляції дитини: тактика ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи або класу, участі у грі, заняттях спортом чи позаурочній діяльності. Використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їхній день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

Дії батьків при кібербулінгу: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати та час їх отримання. Повідомте про це у школу та Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зверніться до правоохоронних органів.

Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв’яжіться з учителем, соціальним педагогом, психологом або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Напрямки роботи  соціального педагога

на 2017/2018 навчальний рік

Протягом 2017/2018 н.р. планується вести роботу з учнями школи, батьками, педагогічними працівниками, представниками громадських та державних підприємств, установ та організацій.

Проблемне питання школи: «Підвищення навчально – виховного процесу на основі здійснення корекційно – індивідуального підходу. Виховання свідомої дисципліни та культури поведінки школярів».

Проблемна тема соціального педагога: «Соціально–педагогічний супровід навчально–виховного процесу в контексті соціалізації учнів з особливими освітніми потребами».

Метою діяльності психологічної служби є збереження і зміцнення психічного, фізичного здоров’я та соціального благополуччя всіх учасників навчально-виховного процесу.

Мета роботи соціального педагога: створення сприятливих умов для розвитку і соціалізації особистості, профілактика небажаних форм поведінки.

Враховуючи методичні рекомендації щодо пріорітетних напрямів діяльності працівників психологічної служби у 2017/2018 навчальному році, соціальний педагог тримає на постійному контролі питання щодо профілактики насильства в освітньому середовищі, запобіганню торгівлі людьми, безпеки в інтернеті, профілактиці деліквентної та девіантної поведінки, формуванню здорового способу життя. Удосконалюється система роботи в школі з правової освіти населення.

Соціальний педагог здійснює соціально-педагогічний супровід дітей та молоді у системі освіти, розвиває взаємодію сім’ї, служб у справах неповнолітніх, соціального захисту, кримінальної поліції та державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, недержавних та громадських організацій для адаптації дитини до вимог соціального середовища, створює умови для її гармонійного розвитку.

Попередження насильства

Щоб захистити себе і своїх близьких чи сусідів від насильницьких дій, радимо передусім звертатися  до працівників міліції за телефоном 
«102». 
 

Консультативну та інформаційну підтримку вам нададуть в службі у справах дітей Балтської РДА

тел. 2-35-15

Телефон «гарячої лінії» з питань запобігання насильству та захисту прав дитини-

0-800-500-335 або 
(044) 205-36-94

Усі дзвінки безкоштовні.

Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведінки, 
є Конвенція ООН про права дитини,  яка передбачає в своїх статтях:

 

•    ст.6 – максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

•    ст. 16 – захист від  свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

•    ст. 24 – забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;

•   ст. 27 – визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

•    ст. 34 – захист дитини від сексуальної спокуси;

•    ст. 37 – захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

•    ст. 39 – заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки

Інформація для батьків

   ЗАКОНИ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ

1. Закон розуміння, прийняття, визнання дитини.

2. Закон справедливості у відносинах «батьки-діти».

3. Закон глибинного особистісного спілкування.

4. Закон осудження вчинку, а не дитини.

5. Закон впливу на дитину власним прикладом батьків.

6. Закон створення єдиного виховного середовища

(сім’я – школа – позашкільне довкілля).

7. Закон випереджального морально-духовного розвитку  дитини.

8. Закон вирішення виховних завдань через особистісний діалог, переконання.

1.   Анкети.

Анкета з вивчення знань учнів у питаннях формування здорового способу життя.

1. Вік-                                           Стать  (жін/чол.)

2. Як ви вважаєте: чи потрібні людині знання про здоровий спосіб життя?

     Так                  Ні                         Не замислювався

3.Які на ваш погляд, складові здорового способу життя?

       - загартування організму;

       - правильне повноцінне харчування;

       - режим дня;

       - дотримання правил особистої гігієни;

       -  заняття фізкультурою і спортом;

       -  відсутність шкідливих звичок;

       - чисте повітря.

4. Чи робите Ви ранкову зарядку?

       Так                  Ні                       Не щодня

5. Чи займаєтеся ви спортом?

     Види спорту_____________________________________________;

     Ні;

     Немає коштів для оплати;

     Не дозволяє здоров’я;

     Немає бажання.

6. Чи курите Ви?

     Не курю           1-2 цигарки на день               більше 5 на день

7. Хто з членів Вашої родини палить?

    Батько, мати, брат, сестра, _________ .

8. Чи пробували Ви спиртні напої?

     Ні          Пробував      1-2 рази       Періодично вживаю

9. Хто дав Вам перший раз спробувати спиртні напої?

     Друзі, батьки, знайомі, сам спробував.

10. Ваше ставлення до наркотиків?

      Не пробував              Пробував 1-2 рази                Періодично вживаю

11. Хто дав Вам перший раз спробувати наркотики?

      Незнайомі, друзі, батьки, родичі.

12. Чи знаєте Ви, що шкідливі звички згубно впливають на здоров’я?

       Так                     Ні               Не замислювався

13. Чи хотіли б Ви позбутися шкідливих звичок?

       Так                  Ні                    Мені байдуже

14. Від кого Ви хотіли б дізнатися якомога більше про здоровий спосіб життя?

      Від медпрацівників, від батьків, від учителів, з радіо і телебачення, з літератури.

15. Чи хотіли б Ви в майбутньому вести здоровий спосіб життя?

       Так                Ні 

Анкета для учнів

Інструкція: Просимо Вас взяти участь у проведенні моніторингу дотримання прав учнів. Підкресліть обрані Вами варіанти відповідей.  Анкетування анонімне. Надіємось на Ваші щирі відповіді!

1. Чи бувають випадки порушення  прав учнів у школі?

А). так

Б). скоріше «Так», ніж «Ні»

В). скоріше «Ні», ніж «Так»

Г). ні

2. Чи  зазнавали Ви залякувань, жорстокого ставлення, або інших протиправних дій з боку:

А). вчителів;

Б). батьків;

В). друзів;

Г). однокласників;

Ґ). знайомих;

Д). свій варіант__________________________________________________________

3. Чи були Ви хоч раз свідком залякувань, жорстокого ставлення або інших протиправних дій по відношенню до учнів з боку:

А). вчителів;

Б). батьків;

В). друзів;

Г). однокласників;

Ґ). знайомих;

Д). свій варіант__________________________________________________________

4. Чи є у вашому класі учні, які проявляють жорстокість по відношенню до однокласників, чи інших учнів школи? Вкажіть їх кількість __________________________________________________________________

5. Чи були ви хоч раз свідком наведених нижче фактів:

А). бійка між однокласниками;

Б). побиття дитини молодших класів учнями старших класів;

В). відбирання особистих речей, чи вимагання грошей одних учнів у інших;

Г). словесних образ та знущання одних учнів над іншими;

Ґ) примушування до сексуальних дій

Д). словесних образ чи побиття учня з боку вчителя;

Е). словесних образ чи побиття учня з боку батьків.

6. Чи були ви хоч раз учасником наведених нижче фактів:

 А). бійка між однокласниками;

Б). побиття дитини молодших класів учнями старших класів;

В). відбирання особистих речей, чи вимагання грошей одних учнів у інших;

Г). словесних образ та знущання одних учнів над іншими;

Ґ) примушування до сексуальних дій

Д). словесних образ чи побиття учня з боку вчителя;

Е). словесних образ чи побиття учня з боку батьків.

7. Вкажіть, що ви будете робити, якщо станете свідком жорстокого поводження чи інших протиправних дій по відношенню до учнів:

А). скажу своїм батькам;

Б). скажу класному керівникові;

В). скажу дирекції школи;

Г). не скажу нікому;

Ґ).скажу психологу (соціальному педагогу);

Д) правоохоронним органам;

 Е). свій варіант_____________________________________________________________

8. Вкажіть, що ви будете робити, якщо особисто зазнаєте жорстокого поводження чи інших протиправних дій:

А). скажу своїм батькам;

Б). скажу класному керівникові;

В). скажу дирекції школи;

Г). не скажу нікому;

Ґ).скажу психологу (соціальному педагогу);

Д) правоохоронним органам;

Е). свій варіант_____________________________________________________________

Анкета для вчителя

Інструкція: Шановні колеги! Просимо Вас взяти участь у проведенні моніторингу дотримання прав учнів та вчителів. Підкресліть обрані Вами варіанти відповідей.  Анкетування анонімне. Надіємося на Ваші щирі відповіді.  

1. Чи бувають випадки порушення  прав учнів у нашій школі?

А). так

Б). скоріше «Так», ніж «Ні»

В). скоріше «Ні», ніж «Так»

Г). ні

2. Хто, на Вашу думку, найчастіше порушує права учнів?

А). вчителі;

Б). батьки;

В). друзі;

Г). однокласники;

Ґ). знайомі;

Д). свій варіант_________________________________________________________

3. Вкажіть, які саме права учнів найчастіше порушуються у нашій школі______________________________________________________________________

4. Чи були ви хоч раз свідком наведених нижче фактів:

А). бійка між однокласниками;

Б). побиття дитини молодших класів учнями старших класів;

В). відбирання особистих речей, чи вимагання грошей одних учнів у інших;

Г). словесних образ та знущання одних учнів над іншими;

Ґ) примушування до сексуальних дій

Д). словесних образ чи побиття учня з боку вчителя;

Е). словесних образ чи побиття учня з боку батьків.

5. Вкажіть, що ви будете робити, якщо станете свідком жорстокого поводження чи інших протиправних дій по відношенню до учнів:

А). скажу своїм батькам;

Б). скажу класному керівникові;

В). скажу дирекції школи;

Г). не скажу нікому;

Ґ).скажу психологу (соціальному педагогу);

Д) правоохоронним органам;

Е). свій варіант_____________________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!

Анкета для вчителя

Інструкція: Шановні колеги! Просимо Вас взяти участь у проведенні моніторингу дотримання прав учнів та вчителів. Підкресліть обрані Вами варіанти відповідей.  Анкетування анонімне. Надіємося на Ваші щирі відповіді.  

1. Чи бувають випадки порушення  прав учнів у нашій школі?

А). так

Б). скоріше «Так», ніж «Ні»

В). скоріше «Ні», ніж «Так»

Г). ні

2. Хто, на Вашу думку, найчастіше порушує права учнів?

А). вчителі;

Б). батьки;

В). друзі;

Г). однокласники;

Ґ). знайомі;

Д). свій варіант_________________________________________________________

3. Вкажіть, які саме права учнів найчастіше порушуються у нашій школі______________________________________________________________________

4. Чи були ви хоч раз свідком наведених нижче фактів:

А). бійка між однокласниками;

Б). побиття дитини молодших класів учнями старших класів;

В). відбирання особистих речей, чи вимагання грошей одних учнів у інших;

Г). словесних образ та знущання одних учнів над іншими;

Ґ) примушування до сексуальних дій

Д). словесних образ чи побиття учня з боку вчителя;

Е). словесних образ чи побиття учня з боку батьків.

5. Вкажіть, що ви будете робити, якщо станете свідком жорстокого поводження чи інших протиправних дій по відношенню до учнів:

А). скажу своїм батькам;

Б). скажу класному керівникові;

В). скажу дирекції школи;

Г). не скажу нікому;

Ґ).скажу психологу (соціальному педагогу);

Д) правоохоронним органам;

Е). свій варіант_____________________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!

Анкета для батьків

Інструкція: Шановні батьки! Просимо Вас взяти участь у проведенні моніторингу дотримання прав дітей. Підкресліть обрані Вами варіанти відповідей.  Анкетування анонімне. Ваші щирі відповіді допоможуть покращити ефективність роботи

1. Як Ви вважаєте, чи бувають випадки порушення  прав учнів у школі?

А). так

Б). скоріше «Так», ніж «Ні»

В). скоріше «Ні», ніж «Так»

Г). ні

2. Чи зазнавала  Ваша дитина залякувань, жорстокого ставлення чи інших протиправних дій з боку:

А). вчителів;

Б). батьків;

В). друзів;

Г). однокласників;

Ґ). знайомих;

      Д). свій варіант__________________________________________________________

3. Чи була Ваша дитина свідком залякувань, жорстокого ставлення чи інших протиправних дій по відношенню до учнів з боку:

А). вчителів;

Б). батьків;

В). друзів;

Г). однокласників;

Ґ). знайомих;

      Д). свій варіант__________________________________________________________

4. Як, на Вашу думку, вчинить Ваша дитина, якщо зазнає жорстокого ставлення чи інших протиправних дій

А) скаже Вам;

Б) скаже класному керівникові;

В) скаже дирекції школи;

Г) скаже психологу;

Ґ) не скаже нікому;

Д) свій варіант__________________________________________________________

5. Вкажіть, які саме права дітей, на Вашу думку, можуть порушуватися у нашій школі_____________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!

Анкета для батьків

Інструкція: Шановні батьки! Просимо Вас взяти участь у проведенні моніторингу дотримання прав дітей. Підкресліть обрані Вами варіанти відповідей.  Анкетування анонімне. Ваші щирі відповіді допоможуть покращити ефективність роботи

1. Як Ви вважаєте, чи бувають випадки порушення  прав учнів у школі?

А). так

Б). скоріше «Так», ніж «Ні»

В). скоріше «Ні», ніж «Так»

Г). ні

2. Чи зазнавала  Ваша дитина залякувань, жорстокого ставлення чи інших протиправних дій з боку:

А). вчителів;

Б). батьків;

В). друзів;

Г). однокласників;

Ґ). знайомих;

      Д). свій варіант__________________________________________________________

3. Чи була Ваша дитина свідком залякувань, жорстокого ставлення чи інших протиправних дій по відношенню до учнів з боку:

А). вчителів;

Б). батьків;

В). друзів;

Г). однокласників;

Ґ). знайомих;

      Д). свій варіант__________________________________________________________

4. Як, на Вашу думку, вчинить Ваша дитина, якщо зазнає жорстокого ставлення чи інших протиправних дій

А) скаже Вам;

Б) скаже класному керівникові;

В) скаже дирекції школи;

Г) скаже психологу;

Ґ) не скаже нікому;

Д) свій варіант__________________________________________________________

5. Вкажіть, які саме права дітей, на Вашу думку, можуть порушуватися у нашій школі_____________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!